Каталог статей из сборников научных конференций и научных журналов- Сценічні практики ХХІ століття: «обрис і мова» сучасної соціокультурної дійсності

С. М. Шумакова,  кандидат мистецтвознавства, доцент,

Харківська державна академія культури,

Харків, Україна

ХХІ століття затверджує сценічні практики, що відбивають сучасну соціокультурну дійсність, сміливо маніфестують «абсолютну присутність» й шукають експериментальні форми виразності, стало входять в історію світового сценічного мистецтва й можуть навіть видаватися віддаленим від театру, проте тільки на перший погляд. Ці явища порівняно юні, але водночас складні та багатогранні, як сам театр. Їх історія налічує лише десятки років (порівняно з численними сторіччями театру як такого), але за відносно короткий час вони, перебуваючи у неперервному еволюційному процесі, формують очевидні тенденції трансформаційних змін новітнього сценічного мистецтва, які до останнього часу не є достатньо дослідженими, інколи залишаючись поза дослідницькими пошуками. Попри «розпилення» сучасних сценічних форм, безсумнівно, актуальним є їх синтезуюче теоретичне вивчення у всій повноті аспектів, адже навіть лише доторкнувшись до історії сьогоднішнього сценічного мистецтва можна зрозуміти, що в мистецькому житті варіації сучасних практик, новацій і творчих пошуків, займають місце, набагато важливіше, ніж прийнято іноді вважати.

Мета вивчення сучасних сценічних практик, які всебічно відображають соціокультурний контекст, не в тому, щоб сперечатися з пануючими оцінками театральної критики, але в тому, щоб реконструювати їх історію, визначити місце в культурному житті, зрозуміти сенс сучасних мистецьких пошуків та експериментів, що постають перед нами у всій силі своєї неоднозначності.

Тож обрана тема виключно актуальна в теоретичному та практичному плані, бо відбиває необхідність введення в науковий обіг маловідомих фактів, сторінок історії, що вимагають різнобічного вивчення, окреслюючи проблематику малодослідженого «обрису й мови» сучасних сценічних форм.

За останній час, буквально на наших очах відбулася зміна системи цінностей, життєвих пріоритетів і цілей. Сьогоднішня ситуація призводить до того, що нівелюється сама суть духовної культури, її інтелектуальних і естетичних властивостей, що, вочевидь, помітно й в сценічному мистецтві у світлі запитів часу. Сценічне мистецтво перманентно зазнає трансформацію в сенсі художньої цінності. В силу чого сьогодні сценічні практики все частіше стають місцем експерименту заради експерименту, трибуною для художників-режисерів, які на догоду видовищності не замислюються про сенси, змісти та впливи на глядача. Проблемність ситуації посилюється тим, що постійний пошук інновацій, новітніх засобів і способів вираження, спроби відзначитися в переосмисленні класики і тим самим увійти у світове театральне співтовариство – все це часто веде до псевдодуховної творчості.

Сценічні практики ХХІ століття – жорсткі, експериментальні, новаторські. На наш погляд, в основі цього – філософський підтекст тенденцій нині пануючої культури постпостмодернізму з її зниклою вимогою категоричної новизни, запозиченістю, стиранням всіх кордонів, «еклектичною плюралістичністю», принципово іронічним відношенням і переоцінкою всього, духовною аморфністю, безладдям, незавершеністю, ідеєю «смерті Автора», тенденцією «висміювання сакрального» заради «визволення від гноблення мораллю».

Таким чином, сценічні практики бажано поглиблено переосмислювати й робити висновки з того, що останнім часом спостерігається актуалізація принципу, який став нині модним: сучасність «як вона є». Зрозумілим є бажання художників-режисерів занурити глядача фактично в побутові реалії й підкреслити суперечність минулим естетико-моральним традиціям, акцентувати наскільки сильно, власне, змінились духовні цінності сьогодення. Але за фактом виходить інший ефект: глядач, якому демонструють його ж повсякденну реальність, полишаючи «зустріч з мистецтвом», за інерцією продовжує відчувати себе в тій же самій, абсолютно звичній реальності, не роблячи певних висновків, оскільки «мистецтво» не надає нового змісту – навіть нерідко знижує планку орієнтирів.